Йосипівський ліцей

До 95-річчя від дня народження Федора Кузьмовича Сарани, відомого вченого-бібліографа, літературознавця, лауреата державної премії України ім.Т.Г.Шевченка

Моє село, серпанком оповите,

Дощем омите, наймиліше на землі…

Окрайчик неба у зеленім житі,

Що світиться мов зірочка, в імлі.

Кожне місто, містечко, село славне своїми мешканцями, імена яких назавжди залишаються в місцевих літописах, тож мова піде про людину, яка все своє життя присвятила книзі.

26 вересня 1921 року в селі Йосипівці, що на Кіровоградщині, народився Федір Кузьмович Сарана, відомий бібліограф і літературознавець, творець Української Радянської енциклопедії у 16 томах та Шевченківського Словника у 2 томах та багатьох наукових книг.

Закінчив восьмирічну школу в рідному селі, потім навчався в Златопільській школі, де був зразковим учнем, відмінником.

За любов до літератури учителька подарувала книжечку В. Винниченка «Федько-халамидник», яку він беріг усе життя, а незадовго до смерті передав В. В Пісковому, який у свою чергу – відомому дослідникові творчості Винниченка, проректору Києво-Могилянської академії – В. Є. Панченку.

Після закінчення школи Федір Кузьмович був студентом Київського бібліотечного технікуму і навчання поєднував із бібліотечною роботою. Звідтоді цей невгамовний працівник цілковито присвятив себе українській книзі – на ниві бібліографії, літературознавства, енциклопедичної справи, бібліофільства.

З 1944 року протягом 15 років працював на бібліографічній і редакторській роботі в Укрдержвидаві (нині видавництво «Україна»), саме з цим видавництвом пов’язане створення його перших бібліографічних праць – покажчиків видань Укрдержвидаву та товариства поширення політичних та наукових знань УРСР.

Тим часом Федір Кузьмович із відзнакою закінчив бібліографічний факультет Ленінградського бібліотечного інституту й три роки навчався на історичному факультеті Київського університету.

У 1959 році переходить на роботу до академії наук УРСР завідуючий сектором бібліографії інституту літератури імені Т. Г. Шевченка, головним бібліографом Центральної наукової бібліотеки Академії Наук УРСР і за сумісництвом завідувачем редакції бібліографії Української Радянської Енциклопедії.

З 1967 по 1988 роки він повністю віддається енциклопедичній роботі, очолюючи редакцію літератури, мови, педагогіки, народної освіти і бібліографії, є членом редколегії Української літературної енциклопедії (УЛЕ) і позаштатним науковим співробітником інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка. У Федора Кузьмовича Сарани було нелегким життя. Але він нікому не жалівся, мав почуття гумору незвичайне. Тягнув свого плуга на літературній ниві. Разом із дружиною виховали трьох доньок: Наталя – перекладач із слов’янських мов, Тетяна – лікар-терапевт, Людмила –бібліотекар бібліотеки Академії Наук України.

Помер Федір Кузьмович 1 липня 1995 року, за заповітом похований в рідному селі Йосипівці

У роки Великої Вітчизняної війни

Так як і багато інших юнаків Федір Кузьмович був призваний на службу до лав Радянської Армії, але Велика Вітчизняна війна чорною смугою перекреслила мирне життя – пішов на фронт, де він був політруком. У перші місяці війни був тяжко поранений і полонений фашистами під час боїв у Криму. Так ось, коли фашисти у набитій червоноармійцями камері запитали через перекладача, чи є серед них комуністи і політруки, то Федора Кузьмовича ніхто не видав, хоча добре знали і його звання і його статус. Після тяжкого поранення на фронті розмірковував так: «Коли вже не годжуся на фронт, то давайте попрацюю на улюбленій бібліографічній роботі». Так і написав він тоді у заяві.

Федір Кузьмович Сарана – лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка

Закоханість у книгу – це зміст і мета мого життя.

Ф.Сарана

Це самозречене служіння книзі почалося 67 років тому. Федір Кузьмович – автор багатьох книг: « Матеріали до бібліографії Шевченкіани», « Патріотичне значення творчості Шевченка», автор найбагатшої бібліографії з творчості А. Ю. Тесленка та Ю. І. Яновського, з останнім були близькими друзями. У бібліотеці села, де народився Федір Кузьмович збереглося дуже багато книжок з дарчими написами усіх провідних письменників УРСР, РРФСР.

Як тяжко переживав Федір Кузьмович той факт, що в Москві не схвалили назви « Шевченківська енциклопедія» відповідальний у ЦК КПРС у справах ідеології М.А. Суслов особисто перекреслив слово « Енциклопедія», замінивши його на «Словник». А справа була в тому, що на той час у Росії ще не була готова до друку «Пушкінська енциклопедія».

Вся редакція на чолі з Миколою Бажаном була шокована, їм так хотілося бути в числі перших адже у світі на той час з іменних енциклопедій, здається була тільки « Байронівська». Вибору не було. Тож М. Бажан, за словами Федора Кузьмовича, сказав « Хай хоч горшком назвуть, аби в піч не ставили, все одно ми москвичів випередили!»

Домівка рідна в гості кличе знову.

Я вирішив, що б там не було,

Поїду навесні обов’язково

У рідний край, у рідне село.

«Кожному мила своя сторона», – кажуть у народі. Справді, це місце – єдине, неповторне: воно викохало нас на своїх долонях, збагатило своєю красою, подарувало друзів.

Федір Кузьмович ніколи не забував свою рідну Йосипівку, дорожив увагою і повагою земляків. На жаль, через завантаженість роботою приїздив у рудне село раз на рік, здебільшого на травневі свята.

Любив погомоніти зі знайомими старожилами, походити по місцях свого дитинства. Дуже часто зустрічався з молоддю села.

Звісно, заходив до редакції газети « Червона зірка», бо мав друзів і там, підтримував зв’язки із літературним об’єднанням «Вись». На рідній землі він набирався сил.

Ніколи Федір Кузьмович не забував рідну школу та свою першу вчительку Настю Овсіївну.

У школі завжди організовували теплі зустрічі з учнями та вчителями, на них науковець розповідав багато цікавого, зокрема про те, як творилися енциклопедії, словники, про творчість письменників, з якими особисто був знайомий.

Як радо його зустрічали в Йосипівці, коли він проходив вулицею. Чуйний, уважний, він часто з Києва допомагав землякам у вирішенні їхніх проблем. Працюючи в редакції УРЕ, очолюваній поетом-академіком Миколою Бажаном він мав широкі зв’язки з науковцями і письменниками різних країн.

До видання Української Радянської енциклопедії «Історії міст України» сіл залучив і свого товариша, людину енциклопедичних знань, бібліотекаря і краєзнавця, з яким Федір Кузьмович товаришував – Івана Кіндратовича Бойка.

Сім’я Федора Кузьмовича була людьми скромними. Його київська квартира завжди була відчинена для друзів та земляків. Такою ж уважною і гостинною була і його дружина Валентина Григорівна. Вона завжди пригощала гостей своїми вишуканими стравами. До речі, вона, як і Федір Кузьмович, учасниця війни, яку всю пройшла у партизанському з’єднанні С.А. Ковпака, була поранена.

Творча спадщина Ф.К. Сарани

Праця людини – окраса і слава,

Праця людини – безсмертя її.

В. Симоненко

8 грудня 1996 року відбулась урочиста презентація - передача Науковій бібліотеці НАУКМА книжкового зібрання із власної бібліотеки відомого українського бібліографа, книгознавця, літературознавця Федора Кузьмовича Сарани.

Він почав працювати в галузі бібліографії та літературознавства з 1945 року. З того часу опублікував, відредагував, упорядкував кілька сотень праць, серед яких шевченкіана, тесленкіана, виступив як автор окремих праць, упорядник і редактор ряду книг, присвячених І. Франкові, Л.Українці П. Грабовському, В. Чередниченку, М. Некрасову, О. Герцену, О. Ігнатієнку тощо. Тривалий час Ф. К. Сарана підтримував плідні стосунки з відомими українськими книгознавцями: Ю. Меженком, М. Ясинським, І. Корнейчиком, Ф. Максименком, Н. Королевич та ін..

Федір Кузьмович – учень Юрія Меженка, він зробив надзвичайно важливу і почесну справу – зберіг і передав до Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка архів Юрія Меженка. Завдяки його плеканням було підготовлено і видано бібліографію «Юрій Олексійович Меженко ( 1892- 1969): Матеріали до бібліографії, К., 1994»

Серед багатьох його праць почесне місце займає шевченківська тематика. Перу Ф. Сарани належать півсотні праць про Т. Г. Шевченка. Він був фактичним організатором і редактором двотомного « Шевченківського словника» (1978 року); автором статей у цьому виданні, за що одержав почесне звання лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г.Шевченка. Наукова спадщина Ф. Сарани становить понад 260 назв книг, брошур, статей, покажчиків, оглядів, рецензій. Найбільшою життєвою пристрастю Федора Кузьмовича було бібліофільство. Головним чином його цікавили українські видання 20-х років ХХ ст., вони й становили основу його бібліотеки. Кілька сотень книг із його колекції мають автографи видатних людей України.

Федір Кузьмович заповів своє зібрання трьом установам: рукописному відділу Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка, Національній академії наук України, Музею книги і друкарства України та науковій бібліотеці НАУКМА. Книжкове зібрання з власної колекції Ф. К. Сарани, подароване цій бібліотеці, нараховує близько 1000 книжок. Це твори українських класиків та праці українських літературознавців, різноманітні довідкові та бібліографічні видання.

А також до цього часу збереглися книги, що дарував Федір Кузьмович рідній школі та багато фотографій. Із цього матеріалу в сільській бібліотеці виготовлено фотостенд «Доля, освячена книгою», а також оформлено книжкову виставку книг із дарчими написами та автографами «Творча спадщина Сарани Ф. К.».